Як ви оцінюєте чинне законодавство України у сфері корпоративних правовідносин?
В Україні відсутня ефективна доктрина корпоративного права. Законодавство в цій галузі розвивається хаотично, стихійно, без системного підходу. Галузі права або надбудови, де були б закріплені механізми захисту права на володіння активами, відсутні.
Тобто, власники корпоративних активів у нас не захищені?
Скажу м’якше – не в повній мірі захищені. Власність дуже вразлива, тому дуже приваблива для всякого роду «збирачів» чужих активів. До останнього часу всі, хто займався бізнесом, думав, як заробляти гроші, як примножувати капітал і ніхто особливо не замислювався про те, що є ще одне важливе завдання – захист своїх активів.
І які варіанти захисту корпоративних активів?
В Україні немає такої галузі юридичної практики як «захист активів». Тоді як у міжнародній практиці сформувалося ціле напрям під назвою – Asset protection. Концепція захисного планування повинна базуватися на легальній, законній основі і при цьому не порушувати права та інтереси третіх осіб. Нами розроблено цілий комплекс заходів превентивної корпоративної захисту. Головне завдання, яке ми ставимо при його впровадженні – не нашкодити! Плануючи заходи щодо захисту від ворожого поглинання активів, потрібно не забувати про актуальність захисту і безпосередніх власників бізнесу. Поширеною формою корпоративних війн є одночасне відкриття «двох фронтів» – проти компанії і проти власника. На сьогоднішній день найбільш вразливими, з точки зору організаційно-правових форм, є акціонерні товариства (АТ). Хоча треба розуміти, що «правильна» організаційно-правова форма не захищає на 100% власників бізнесу від можливого варіанту захоплення.
А в чому вразливість АТ?
Зазначу, що акціонерні товариства – це прогресивна форма організації бізнесу, особливо для тих, хто збирається на ІРО. Сьогодні в Україну, після корпоратизації та приватизації державних підприємств, працює близько 28 тис. АТ, і переважна більшість власників контрольних пакетів акцій, нічого не зробили, щоб мінімізувати ризики по недружньому поглинанню. Так чи інакше, в кожному АТ є реальний господар, який отримує економічну вигоду від експлуатації активів підприємства, а міноритарні пакети акцій – це лакмусовий папір для рейдерів, я їх називаю «професійними мисливцями». У своїй практичній діяльності вони використовують прогалини в законодавстві, наївність, недбалість, безтурботність власників корпоративних активів. Вони вміло, професійно користуються правовою системою, щоб знайти способи виявлення і захоплення цінних активів. Акціонерна форма ведення бізнесу в Україні – фактор, що робить компанію вразливою і менш захищеною від недружнього поглинання. Тому моя порада – якщо Ви не мрієте про міжнародні лістинги, як можна швидше «тікайте» від акціонерної форми.
Хіба захищати активи потрібно тільки від рейдерів?
Ні, звичайно. Недружнє поглинання – це тільки окремий випадок в розумінні логіки процесів переділу власності. Про те, що у Вас є цінні активи пам’ятають і знають: кредитори, конкуренти, топ-менеджери, співробітники, родичі, сусіди, дружини, коханки і коханці тощо, – всі вони можуть бути потенційними претендентами на вашу власність. Тому планування захисної стратегії потрібно робити в спокійній обстановці, ретельно аналізуючи джерела можливих ризиків. А це можливо тільки тоді, коли є розуміння і бажання власника, наявність професійного юридичного радника і повної взаємної довіри між ними.
В чому проблема бізнесу «на довірі» між власниками?
Бізнес на довірі – це основа взаємин між власниками, але такі взаємини рано чи пізно натраплять на конфлікт інтересів всередині компанії. Тому домовлятися потрібно «на березі» перед тим як сідати в човен, а не тоді коли допливли до середини річки. Основою повинні служити домовленості, викладені письмово, що базуються виключно на правових нормах і підготовлені професійним юридичним радником. На моє глибоке переконання, альтернативи побудові системи захисту власності, корпоративних активів і бізнесу в цілому, окрім як на легальній і правовій основі, не існує.
Як уникнути ризиків і не потрапити в процес переділу?
«Переділ» власності – безперервний історично обумовлений процес, коли права володіння регулярно переходять від слабких власників до більш сильних. Це речі, які мають об’єктивний характер і вони неминучі. І на це, природно, впливають політичні, макро- і мікроекономічні процеси. Але власники корпоративних активів повинні зрозуміти, усвідомити, що в сьогоднішніх умовах, безпека їх активів – це головне першочергове завдання, і вони повинні вирішити для себе: в силах вони самі виконати це завдання, або потрібно залучати зовнішніх радників. Якщо не займатися ризиками, то вони неминуче виникнуть, це лише питання часу. Розуміння логіки процесу «переділу» власності дуже важливо при побудові стратегії захисного планування.
Які основні помилки роблять власники бізнесу?
Мені здається, що всі перші помилки лежать не в правовій і економічній площинах, а зводяться до кількох аспектів: самовпевненість, наївність і бажання завжди домовлятися з можновладцями, зокрема правоохоронними органами, навіть якщо вони діють поза правовим полем. За великим рахунком, це навіть не вина бізнесу, це глобальна проблема держави, в якому така система вибудовувалася роками, і перешкоджала залученню інвестицій в економіку. При спілкуванні з власниками бізнесу, топ-менеджерами розумієш, що більшість помилок вони здійснюють не за своєю волею. Всі засвоїли, що успішний бізнес залежить від адмінресурсу і бізнес спрямувався у владу, а там місця мало, потрапляють в основному представники великого капіталу. При цьому союз великого капіталу і адмінресурсу створює термоядерну силу, здатну поглинути будь-який успішний бізнес, який не має такого ресурсу.
Намалювали Ви не дуже веселу картину.
Картину малював не я, вона склалася в результаті напрацьованої правової системи, правового нігілізму, зловживанням правом можновладців і проблем із захистом прав та інтересів в судах. Але не все так погано, є інші варіанти. Для їх реалізації потрібно використовувати контрзаходи, асиметричні технології, що ми зі своєю командою адвокатів та аудиторів доводили це не один раз. Хоча я дотримуюся тієї точки зору, що захистом своїх активів потрібно займатися з моменту створення компанії і не можна змішувати володіння активами і операційний бізнес, потрібна диверсифікація як активів, так і ризиків. У сформованій ситуації мені ближче формула: «управляти бізнесом не володіючи активами». Адже те, чим ви не володієте, у вас не можна відняти.
Ярослав Романчук – керуючий партнер Міжнародного правового центру “EUCON”